The Nightchild: Музично я застряг у 80–90-х
Поки українська рок-сцена переживає багато змін, хтось усе ж залишається стабільним. У хорошому сенсі цих слів. Сьогодні говоримо з Олексієм "Nightchild A." Нікітченком — засновником готик-рок проєкту The Nightchild.
Створений ще на початку нульових, The Nightchild пережив чимало життєвих хвиль, але так і не став ані реконструкцією минулого, ані спробою вписатися в актуальний контекст. Це ванменбенд, який за понад 20 років діяльності встиг назбирати 9 повноформатних альбомів, низку синглів й кілька збірок. Проєкт припиняв і відновлював свою концертну діяльність, змінював міста, але попри все продовжує творити до сьогодні.
У цій розмові говоримо не стільки про дискографію, скільки про стани The Nightchild: від романтичних жахів до споглядання реальності, про роботу наодинці з драм-машиною Mr. Loopen', про анахронічність як свідомий вибір, концерти з курйозами і про майбутнє, що вже чекає у вигляді нового альбому та нової бузкової гітари.
20 років жахів та споглядання
Думаю, мій творчий шлях можна поділити на два етапи в асоціативному сенсі. Етап жахів та етап споглядання. На початку я більше писав треки про вампірів, привидів, панувала така собі атмосфера романтичних фільмів жахів. Потім у моїх альбомах стало більше пісень-роздумів про життя, рефлексій та споглядань за людською природою.
Дебютний альбом проєкту побачив світ 2009 року
Ми з Містером Лупнем (ред. ім’я драм-машини, яке їй дав Олексій) — це каркас The Nightchild. Прибери одного з нас, і гурт припинить існувати. До речі, ім’я Mr. Loopen' походить від назви програми Fruity Loops та дієслова "лупити".
Серед плюсів такої "співпраці" — повний контроль за всім на всіх етапах. Ніхто не зриває дедлайни, нікого не треба вмовляти переписати партію, бо він криво зіграв, а тепер йому лінь це переробляти. Але є і мінуси. Я можу не володіти деякими техніками гри, а мені було б цікаво записати ними пісні.
З одного боку, можливо, я б і хотів мати більше людей у проєкті. Я пробував це зробити, але не всім був цікавий процес творіння, тобто запису. У мене був бас-гітарист, але його більше цікавила концертна діяльність. Він записав бас для двох пісень, справно грав на усіх концертах, а потім розчинився у власному проєкті. Від вокаліста я б, у принципі, не відмовився. Але я не бачив охочих співати у гот-роковому гурті, тож я і Містер Лупень залишаємось парочкою. Лише інколи у нас є гості на вокалі.
"Музично я застряг у 80–90-х…"
Хоча моя музика і записана у 00-х, але, безумовно, вона анахронічна та не сучасна, вже "не модна". Кожен стиль асоціюється зі своєю епохою, але водночас кожен стиль може пройти крізь час і знайти своїх поціновувачів. І, звісно, тих, хто буде його грати. Я не грав готик-рок у 80-х, але почув його пізніше і захопився. У 00-х підхопив його стяг.
Музично я не змінююсь. Усе та сама музика з 80–90-х. Проте щось змінюється всередині мене, але я не завжди виношу це на загал. Я взагалі про себе не дуже багато співаю.
20 років у справі Олексій підсумував збіркою "Twenty Years in the Night" (2023)
Я ніяк не ставлюся до того, що зараз постпанк і готик-рок стають швидким "трендом" на один сезон. Хтось забуде за сезон, а хтось і застрягне в субкультурі, заглибиться. "Це ж було вже" (с). На початку 2000-х теж була величезна хвиля популярності постпанку, гот-року, дезроку та навіть трішки колдвейву та нью-вейву. Ті, хто плекав цю естетику з 80-х, або приймали нові гурти та нових учасників субкультури, або зверхньо фиркали, або просто не звертали уваги. Хвиля зійшла. Хтось залишився, когось та хвиля змила.
Останніми роками Олексій частіше звертається до реалістичних образів у своїх піснях
"Трушність"сучасного готик-року
Сучасні технології дають змогу не псувати кілометри плівки на дублі й неймовірно полегшили процес зведення та запису. Як і програмування тієї ж драм-машини, яка взагалі вже не має бути коробкою з транзисторами, а може бути юзер-френдлі віконцем плагіна у програмі.
Я нічого не розмежовую. Беру сучасні технології і з їхньою допомогою намагаюся робити те, що у 80-х робили на аналоговому обладнанні. Ціль одна та й сама — засоби різні. Це проявляється в усіх моїх релізах.
Концертне минуле
За понад 20 років існування The Nightchild то давав концерти, то припиняв цю діяльність, експериментував із запрошеними музикантами, або ж Олексій виступав сам-один у компанії віртуального Містера Лупня. З 2019 року музикант не грає наживо і займається лише студійною роботою.
Майже на кожному концерті були цікаві моменти. Зазвичай було весело, проте були і курйози.
2008 рік, виступаю на геловінській вечірці, саундчек. Звукорежисер вже чекнув багато гуртів з металевим звучанням. Виходжу я, розкладаю усі свої педальки та підключаюсь. У виступах я використовую класичний гот-рок набір: легкий овердрайв, хорус та ділей. Налаштовуємо чистий звук, далі овердрайв, далі з мінусовкою і додаємо голос. Після усіх маніпуляцій звукореж питає: "А перевантажений звук перевіряти що, не будемо?". Я відповідаю: "Так я щойно ж грав з овердрайвом". На що звукорежисер відповів: "А, то це він і був…".
Того ж самого вечора сталась і неприємна ситуація. За три пісні до кінця сету увімкнули дим-машину і мені почало перехоплювати подих. Більше з дим-машинами я не працював.
А у 2005 році, коли я знову виступав на вечірці, то від світла на сцену мені стало спекотно і в мене потік макіяж прямо в очі! Розумієте, тіні в око — таке собі задоволення. Сльози лилися водоспадом. Люди в залі подумали, що це я так переживав свої пісні. Я завжди емоційно виступав, але щоб заплакати — ні.
Підготовка до майбутнього LP
У мене вже лежить готовий альбом. Для нього треба записати гітарні партії та вокал. Ось цим і планую зайнятися, чекаю лише на гітару, яку мені робить Lord Custom Guitars спеціально під мої гот-рокові потреби. Ми підібрали сорти деревини, щоб гітара була міцною, водночас не дуже важкою та менше піддавалася впливу середовища. У неї буде конфігурація звукознімачів від Fender Telecaster, гриф широкий та плаский під мою руку, а голова грифу — догори дригом. А ще вона буде пофарбована у ніжно-фіолетовий, бузковий колір.
The Nightchild у мережі:
Фото надані виконавцем
