"Ми хочемо бути важким гуртом": інтерв’ю з True Tough, ч.II
Уже скоро, сподіваємося, True Tough видадуть свій перший альбом. А поки — публікуємо продовження нашої розмови з одним із найпомітніших гуртів вітчизняного андеграунду.
Першу частину інтервʼю з гуртом ви могли прочитати ексклюзивно в друкованому журналі "РОК!Т". Там ми спілкувалися з хлопцями про їхнє місце в сучукрмузиці, вплив букінг-агенства "Файне" на їхню діяльність і, звісно ж, перший повноформатний альбом, над яким гурт нарешті активно працює. Саме з цього місця й продовжимо розкривати їх для себе у вже другій частині розмови.
True Tough — київський гурт, сформований у 2017 році. Розпочинали з бітдаун-хардкору, згодом звучання стало більш металізованим. Загалом же за плечима True Tough кілька мініальбомів, чимало синглів та кліпів і десятки живих виступів по всій Україні. Фото надане гуртом
— Стосовно нового матеріалу, чого очікувати від вашого майбутнього альбому?
Ростислав, гітарист і співзасновник гурту: Це музика, яка дає п*зди — от так би я описав наш майбутній альбом. Лірика (ред. — її завжди пише Роман) буде відгукуватися в людях, бо це вічні соціальні теми — про всяке гівно, що нас оточує. Отож це треба виплеснути, і хочеться це зробити класично, по-трутафівськи.
Є така ціль, щоб цей альбом став не те щоб хітовим, але щоб він був знаковий. І для нас, і для української сцени. І водночас ми хочемо прицілитися трохи в закордонну аудиторію. Бо у нас є така проблемка: українському слухачеві на тебе пофіг, поки тебе не почнуть слухати нормально за кордоном.
Нова композиція "Cold Truth" — перша ластівка з майбутнього повноформатника True Tough, який розкриє актуальне звучання гурту, а саме його повернення від дез-металу в сторону своїх коренів, більш прямолінійного й агресивного бітдаун-хардкору.
— Які ще цілі або, можливо, мрії, повʼязані з музикою, у вас наразі є?
Ростислав: Я думаю, є одна мрія, спільна для нас всіх — заробляти тільки музикою і просто кинути цю сранy роботу. Не йдеться про те, щоб жирувати, мати Мерседеси й добіса грошей. Ні-ні, от просто, щоб на хід ноги вистачало: хоча б косарь доларів на місяць кожному, і цього нам буде достатньо, щоби просто жити своє життя.
Денис, ударник і співзасновник гурту: Ми завжди були націлені на розвиток і вихід із такого хобі-рівня, щоби зробити музику першою справою життя. Так, ми андеграунд, але це лише тому, що ми граємо таку музику в Україні — тут це не поп, не естрада, не "висока сцена".
— До слова про сцену, український андеграунд досить щільний. Цікаво, чи інші місцеві гурти або музиканти відіграли якусь роль у вашому розвитку і яку, якщо так?
Денис: Прям у якійсь конкретній двіжусі ми ніколи не були, от щоб прямо крю. Переважно рухалися своєю мініродиною.
Ростислав: Так, але я можу мінімум одну людину назвати, яка вплинула на нас — це Дмитро Бастанов. Ми звернулися до нього іще першим складом нашого першого гурту Mordox (у ньому разом грають Ростислав і Денис — ред.). Він нам дуже сильно допоміг зі звуком, дав нам розуміння, як узагалі записувати музику й що далі робити. Іще варто згадати нині покійного Микиту Силу. Ми дуже хотіли розвиватися разом, оскільки йому подобалося те, що робимо ми, а нам — те, що робить він. Можливо, ці люди далеко не всім відомі, але вкрай важливі для нас.
Денис: Так, особливо тоді, коли не було в кого запитати про технічні моменти. Ніхто на професійному рівні не міг розповісти про таку важку музику і її створення саме з її щирих любителів. Хіба що люди, які закінчували спеціальні навчальні заклади могли.
Але якщо тут можна відповісти про тих, хто грав у нас на сцені, то на мене свого часу сильно вплинули Morphine Suffering. Я їх уперше почув у 2015 році й подумав "Ого, це у нас є такий рівень?!". Із того часу мало таких гуртів зʼявилося.
Роман, вокаліст: Дуже погоджуюся з Ростиславом щодо Микити Сили, R.I.P. Дуже сумно і важко від того, що українська сцена таку чудову людину втратила. Саме він дав нам уявлення про музичну бізнес-модель. Хоча зараз усе це на паузі й усі концерти благодійні, до війни ми в цьому плані доволі швидко розвивалися. А щодо впливів, то з українських команд найбільш визначними для мене були Sectorial і Dysphoria.
Фото Аліни Плеської
— Ви кажете, що ніколи не належали до певної "тусовки". Чи це тому, що мало хто грає бітдаун-хардкор в Україні, чи з якоїсь іншої причини?
Ростислав: Як я це бачу, саме в хардкор-двіжусі просто є оцей, скажімо, поділ на окремі двіжухи. От подивишся, як це за кордоном чуваки роблять: різні андеграундні тусовки, у яких тупо всі разом, і дез-метал, і якийсь слем, і хардкор як сучасний, так і якийсь олдскульний. І все це нерідко на одній афіші — щось там фігашиться. А потім дивишся на нас, і тут тобі сиплять: "Це тут не те, іди нах*р, музика-то така, а назва не така, а ще й брейкдаун у цій пісні? Ну взагалі козел!".
Роман: У нас іще особливість у тому, що всі роблять занадто різну музику, яку жанрово якось важко поєднувати, як на мене. Очевидно, що якщо люди слухають умовний гурт з Dark Stage "Файного Міста", то, скоріше за все, вони, будуть усі три дні фестивалю тусуватися на Dark Stage. Але якщо взяти окремі концерти гуртів звідти, то ситуація буде зовсім інакша, попри те, що всі знаходяться нібито в "одному субкультурному середовищі".
Уже кілька років поспіль True Tough виступають на фестивалі "Файне Місто". Не став винятком і 2025 рік. Фото Аліни Плеської
— Чи є, за вашими відчуттями, в андеграунді конкуренція?
Денис: Нам конкурувати ні з ким, власне. От візьмемо для прикладу Mordox — те, що робить Mordox, робить тільки він. Немає з ким порівняти цю музику. Так само й із True Tough. Усі різні цілі переслідують. А от з огляду на слухачів — так, оскільки в людей різні смаки, то із їхнього боку може бути й поливання, й токсичність. Ну, це нормально, так завжди було.
Роман: У нас іще не той час, коли сцена настільки велика, що є двадцять бітдаунт-хардкор гуртів, які збирають приблизно однакову кількість відвідувачів на виступах. Навпаки, наша сцена зараз якось спільно розвивається. Є пачка хоча б приблизно подібних гуртів на концерт у Києві — і вже чудово. А взагалі-то нам дуже не вистачає кльових дісів і біфів між гуртами! Зараз, звісно не до цього. Але фактично у нас відсутнє ось це шоу, буквально немає шоубізнесу. У нас професійна музика це або винятково музичний бізнес, або 50/50 музично-донатний бізнес.
Ростислав: Або просто хейт. Це не біф, а просто тебе ігнорують чи ненавидять.
— Про що іще мріяли останнім часом?)
Роман: Що я швидко запишу вокал для нашого нового альбому:)
Нещодавно музиканти випустили великий влог про створення повноформатника
— А з масштабнішого?
Денис: Насправді, завжди мріємо про те, щоб ці важкі часи уже закінчилися. Ми самі уже дуже налаштовані на позитивні перспективи.
Ростислав: І про тур Україною. Поїхати кудись в Америку уже не настільки з фентезійного, як-от просто різними нашими містами. А цього б справді хотілося.
Роман: Так, особливо, коли під питанням навіть те, чи після завершення війни буде можливість поїхати у всі обласні центри, які зараз є нашими. Але ми мріємо.
Фото Аліни Плеської
20 вересня колектив відзначить своє пʼятиріччя у незвичному місці — спорткомплексі "Відрадний". Великий сольний концерт True Tough збере найкращі імена сучасної української beatdown-сцени (Mordox, Second Strike, Boanthropy, Step Down), а також стане першим шансом почути "Cold Truth" наживо. Після цього музиканти планують завершити анонсований альбом, тож точної дати його виходу поки що немає.
True Tough у мережі:
