Забута рок-столиця Маневичі. Блог

Віталій Малишко, гітарист і засновник гурту Viscula, музичний критик та, найголовніше у цьому випадку, уродженець містечка Маневичі, поділився з Neformat яскравими спогадами про власну молодість, коли його малу батьківщину називали рок-столицею Волинської області.
Рок-столицею і ніяк інакше, називали у 90-х волинське селище Маневичі. Назва досить епічна, але надали її Маневичам аж ніяк не місцеві жителі, а тодішні гості містечка. Рок-столиця — це соціально-культурний феномен, який відбувся саме в цьому населеному пункті і який досі дивує всіх причетних або тих, хто відвідував Маневичі у 90-х. Безсумнівно, що "рок столиця" — це явище, яке заслуговує на увагу шанувальників рок-музики та тих, хто цікавиться історичним розвитком субкультур у нашій країні. Рок-столиця Волинської області, краю, а може, всього регіону, Маневичі здивували своїм неймовірним потягом до свободи й пошуком власного шляху. Культурне значення цього феномену, сьогодні важко переоцінити, адже перед нами частина новітньої історії, яку можна й потрібно пам'ятати. Селище Маневичі з їхньою "рок-столицею", можливо, колись стане чудовим матеріалом для майбутніх антропологічних та соціальних досліджень. Щоб охопити масштаби такого явища як "рок-столиця", запрошую поринути в кінець 80-х, коли все починалося, пройтися по 90-х аж до початку 00-х, і привідкрити таємниці фантастичного рок-буму, який сколихнув 8-тисячне селище та спонукав називати рок-столицею маленьке поліське містечко.

Eternal Horror, один з маневицьких дез-метал колективів

У кінці 80-х, молодь Маневичів почала активно слухати рок. Хтось збирав платівки, хтось записував улюблену музику на касети, хтось "ловив" радіопередачі з рок-н-ролом і жадібно слухав. Так рок-музика поступово набувала популярності серед місцевої молоді, адже вона дарувала їй ковток свіжого повітря в запліснілій радянській системі. Саме тоді у селищі почала діяти перша студія звукозапису. Розташована вона була в прохідній "Будинку Культури", а керував нею пан Шишкар, він же, за сумісництвом, диск-жокей на місцевій дискотеці. Шишкар проживав у готелі, бо був відряджений на посаду диск-жокея в районний центр Маневичі зі Львова. Тут його чекала новісінька "клітка" — округлої форми споруда з високим металевим парканом, навісом, лавами та сценою, на якій, власне, й було робоче місце диск-жокея. Шишкар володів прекрасною колекцією рок- та поп-музики на бобінах, яку "крутив" на танцях та з яких, у своїй студії, переписував на касети.

Трішки пізніше, у селищі почав діяти перший відеосалон, у якому демонстрували хітові фільми із жахливими піратськими перекладами, а в проміжках "ставили" перші доступні музичні відеокліпи. У просторій місцевій книгарні молодь могла вибрати деякі книги, присвячені здебільшого класичній рок-музиці. У кіосках "Союздрук" час від часу почали з'являтися перші друковані видання з матеріалами про рок-музику, яку молодь активно збирала і старанно плекала.

Тоді ж з'явилося перше угрупування маневицьких металістів, які називали себе "розчикі". Одного разу хтось порахував усіх розчиків, які саме виходили з вагона потяга (їздили в сусіднє село на танці), і тоді кількість їх становила 28 чоловік. Тож найближчими роками, на початку 90-х, це була найчисельніша маневицька тусовка, яка представляла місцеву молодіжну субкультуру. Паралельно у Маневичах діяли такі молодіжні угрупування як "заходи" та "гуртоп", які залюбки слухали рок. Розчикі зазвичай збиралися біля лав на автостанції і їхніми опонентами були "собачники" та "костьоловці", з якими металісти часто конфліктували на дискотеках та в питних закладах. З нотатки місцевої газети, Маневичі вже на той час посідали перше місце серед усіх населених пунктів Волинської області за кількістю тих самих питних закладів на душу населення. За словами згаданої нотатки, де головним героєм, очевидно, був "гримучий змій", в обласному центрі, місті Луцьку, на 200-тисячне населення було 130 питних закладів, коли водночас у районному центрі, селищі Маневичі, з їхнім 8-тисячним населенням, працювало 14 таких закладів.

Розчикі пам’ятають свою "революцію прапорців", яка відбулася в райцентрі Маневичі напередодні 1 травня 1991 року. Кожного сезону, перед "майскими праздниками", селище вбирали в різнокольорові прапорці. Для таких подій усі стовпи лінії електропередач містечка мали спеціальні кріплення. Того героїчного вечора розчикі розділилися на невеликі групи й обійшли весь свій населений пункт, знявши всі ці прапорці. За загальною домовленістю, їх було знесено до автостанції. Надворі було темно, коли полум’я охопило декорації майбутнього параду. Радянський союз розпадеться лише за чотири місяці.

Розчикі

Перший рок-концерт у Маневичах відбувся в 1990 році в "Будинку Культури". Виступав один із чернівецьких рок-гуртів. Як зазначала інша газетна замітка, відвідувачів цього концерту було небагато, оскільки того вечора по телебаченню транслювався один із фінальних футбольних матчів.

Місцевих рок-гуртів у Маневичах на той час ще не було, але активно діяли їхні прототипи — ВІА (вокально-інструментальні ансамблі). Одним з перших таких ВІА, що функціонував у Маневичах, можна назвати гурт "Землянічная Поляна". Цей музичний колектив було засновано у 1982 році на базі маневицької школи №2. Тоді, дев’ятикласників попросили зробити номер на шкільний вогник, і вони, склавши нашвидкоруч свій власний музичний ансамбль, вирішили зіграти пару пісень.

Але найзнаковішим ВІА був "Динаміт" (базувався в актовому залі виправної колонії), художнім керівником якого був Сергій Сачковський; пізніше — "Люкс" (Будинок Культури) та "Паралель" (школа № 1), художнім керівником яких був Володимир Савчик. ВІА у своїх репертуарах мали відомі на той час поп- та рок-хіти, а також весільні пісні, адже часто підробляти на халтурах (весіллях). Рідко, але в їхніх треклистах також з'являлися авторські пісні або оригінальні музичні аранжування, що скоріше було винятком із лабухських (тих, хто грає весіллям та ресторанами) правил. Через вищезгадані ВІА пройшли багато хороших музикантів, які надалі формували перші місцеві рок-гурти з авторським репертуаром.

ВІА "Динаміт"

Першим із таких гуртів, які повністю грали оригінальну музику в Маневичах, можна вважати хард-рок гурт Чума, який дебютував на шкільному випускному вечорі в 1994 році. Дійство відбувалося в місцевому ресторані "Україна", де Чумі дали зіграти лише дві власні композиції, адже балом заправляли вчителі, які точно вперше почули той горезвісний рок наживо. Важливою примітністю цього вечора був сольний виступ Реміка, який за деякий час сформував свій власний постпанк гурт Анемія, що базувався в актовій залі місцевого училища (ПТУ-28). Свого часу Ремік переїхав до Маневичів з іноземного мегаполісу та став авторитетом у місцевому рок-товаристві.

Був ще один гість із того ж міста, що й Ремік, — Тосік, справжній панк, який був вхожий у тусовки загальновідомих на той час панк-гуртів. На початку 90-х і до їхнього кінця Тосік приїжджав до своєї бабусі в Маневичі, де створив однойменний панк-рок гурт Тосік і Ко. У себе вдома він також грав у гурті на гітарі та співав. Так, завдяки двом вищезгаданим артистам, ближче до середини 90-х у Маневичах розцвів панк-рух і породив додатково такі гурти як Комуна та Пательня, що грали та співали свої власні пісні. Підпільні акустичні та електричні панк-концерти часто проводились у підвалах, на верандах приватних садиб та квартирах селища.

У 90-ті, на державні свята, на місцевій "зоні" інколи також виступали деякі ВІА та гурти. На центральний плац виправної колонії підвозили вантажівку з апаратурою, яка миттєво перетворювалася на імпровізовану сцену. Засуджених шикували навпроти артистів і звуки живої музики дарували їм прекрасні миті життя. Подібні концерти інколи відбувалися також у "столовці" виправної колонії, що також слугувала засудженим за актову залу, адже там була невеличка сцена.

На початку 90-х у Маневицькій музичній школі відчинив свої двері клас класичної гітари. Викладачем став гітарист Володимир Тубульцев, який щодня приїздив із сусіднього селища Колки, що за 25 км від Маневичів, щоб навчати гітарного мистецтва місцевих дітей. Це був популярний клас у музичній школі, де виховалася ціла плеяда майбутніх маневицьких рок-гітаристів. Тубульцев був талановитим учителем, він зацікавлював гітарою з першого уроку. Деякі з його учнів стали згодом професійними гітаристами.

Серед вищезгаданих розчиків, був також Яструб (Андрій Лятичевський), який після 9 класу вступив на навчання до Луцька, де увійшов у місцеву рок-тусовку. Ще в Маневичах Яструб шалено барабанив у свою ударну установку у квартирі, поки сусіди були на роботі. Пізніше його музичні здібності були помічені в Луцьку, де він активно почав грати в рок- та метал-гуртах. 1995-го Яструб приєднався до дез-метал гурту Infernal Hate, у якому грав до 98-го. Отже, 1996 року Infernal Hate разом з іншими луцькими рок-колективами вперше приїхали на гастролі в Маневичі, де були вражені кількістю неформалів, які прийшли на їхній концерт. До речі, на тому дійстві виступив і перший місцевий дез-метал гурт Historical Factor, про який йтиметься пізніше.

Концерт пам'яті Віктора Хайнацького, фронтмена Infernal Hate, який трагічно загинув 22 жовтня, 1998 року. Вважається "хрещеним батьком" "важкого" металу у Волинській області

Маневицька місцева влада всіляко сприяла бурхливому розвитку молодіжних ініціатив. Відділ у справах сім'ї та молоді вручав молодим групам дипломи та подяки та всупереч усьому вишукував на той час кошти для підтримки різноманітних заходів. Лідери місцевого рок-руху навіть намагалися створити офіційний рок-клуб, молодіжну організацію, де представлялися б їхні інтереси. Пізніше молодь сформувала в райцентрі "Фанклуб любителів Маневицького року". Тут слід згадати про тодішнього директора "Будинку Культури" Віктора Демчука, який багато клопотав за музичну рок-сцену Маневичів.

Уже в середині 90-х у Маневичах запрацювала рокотека. Тоді, один з "дискотечних" днів, на прохання молоді, було відведено саме під рокотеку. До цього місцеві шанувальники року ходили ставити свої улюблені пісні з намотаних на конкретний трек касетах. Тодішні дискотеки в Маневичах проходили в спортзалі при "Будинку Культури", де диск-жокей працював на балконі. Ось на той балкон, взявши в зуби касети, неформали вилазили і просили диск-жокея поставити ту чи іншу річ. Знизу натовп юнаків та дівчат ставав у коло, де стрибали та махали хаєрами в такт драйвових ритмів. Потужний звук і насичена світломузика дозволяли молоді "розчинитися" у рок-вакханалії та відірватися на повну. Пізніше рокотека переїхала у фоє кінотеатру "Жовтень".

У другій половині 90-х концертне життя Маневичів набуло свого піку. Сюди з'їжджалося багато гуртів та просто фанів рок-музики з Луцька та навколишніх міст, як-от Ковель та Вараш, щоб долучитися до спільного феєричного рок-культу. З Луцька, приміром, на часті рок-заходи приїжджав орендований автобус, наповнений неформалами, які бажали гідно провести час у рок-столиці. І не дарма, адже після кожного такого концерту натовп музикантів та фанів прямував до найближчого лісу (Маневиччина славиться своїми лісами), де до ранку палили багаття і наповнювалися свободою у всіх її проявах. Багато іногородніх гуртів виступали в Маневичах у той час, адже виступити в рок-столиці було престижним і бажаним. Публіка була тут напрочуд вдячна та добродушна, бо не приховувала своїх яскравих емоцій. Концерти зазвичай проходили в актовій залі "Будинку Культури", де на той час була оновлена акустична система, а драмерів радувала новенька "кухня" на рамі Super Amati. Деякі з концертів проходили в кінозалі або у фоє місцевого кінотеатру, а влітку навіть у вищезгаданій "клітці". У кінці 90-х та на початку 00-х у Маневичах робилося щось неймовірне. Концерти за концертами, рокотеки та натовпи неформалів по всьому селищу говорили самі за себе. Рок-столиця процвітала у всій своїй провінційній "тиші".

Концерт у "Будинку Культури"

Водночас у самих Маневичах виникали нові рок-гурти, кількість яких уже становила більше дюжини (на 8 тисяч населення). Усі вони (гурти) базувалися за своїми локаціями, такими як гаражі, підвали, актові зали, кімнати на підприємствах та організаціях. Серед найактивніших маневицьких рок-колективів того часу слід згадати New Day (поп-рок), Dark Island (дарк фолк), Black Rose (постметал), Pulverized (дез-метал), Sarcasm (дез-метал), Eternal Horror (дез-метал).

Цікавим є той факт, що всі рок-музиканти селища були дружніми та підтримували один одного. Однак навколо кожного з вищезгаданих колективів групувався свій власний осередок фанів. Найчисленнішою такою групою шанувальників міг похизуватися гурт Historical Factor. Фани цієї ватаги носили теніски, на які різними способами наносили логотипи улюбленого гурту. Часто вони збиралися біля "стіни Historical Factor", де на білому фоні красувалося велике графіті з назвою цього колективу.

Кількість неформальних угруповань у рок-столиці також значно збільшилась і тепер кожен другий підліток хотів приєднатися до тих чи інших, адже це було круто, весело й надавало відповідний статус, що своєю чергою дозволяв мати так звану "кришу". Щоб стати постійним учасником тієї чи іншої неформальної тусовки, юним меломанам потрібно було пройти обряд посвяти в металісти. Дійство зазвичай проходило в лісі й переходило в справжнє масове гуляння. Молодняк підносив дари старшакам і повинен був пройти своєрідний іспит, 10 запитань якого стосувалися власних назв метал-гуртів та стилів рок-музики. Після успішного іспиту вся юрба ще довго веселилася біля багаття, танцювала та співала пісень.

Угрупування металістів "автобусніки" тоді було одним із найбільш численних у Маневичах, і базувалося воно в підвалі 4-поверхового будинку, неподалік автостанції. Вдень і вночі там вирувало життя. Пізніше додалося угруповання молодших автобусників, яким дозволялося проводити час у тому ж підвалі за відсутності старших побратимів. Іншим відомим місцем базування неформалів був підвал 5-поверхового будинку, що біля школи № 2. Там збиралися рокери й панки, де також весело проводили свій час. На стадіоні існував старий тир, на кшталт землянки, де базувалися старші та молодші "бамовці", теж металісти. Були також молодші гуртопівці, які мали авторитет і за необхідності збирали всі ланки неформальних угруповань Маневичів для боротьби з місцевими не музичними "бригадами", відомими як "'собачник", "парк", "костел" та "п'ятихатка". Подібні чубанини були звичними в Маневичах, і протягом 90-х тут панували металісти, рокери та панки, а гопники та різного роду попсовики та репери боялися конфліктувати з ними. Отак рок-столиця манила всіх охочих потусуватися і безпечно провести час неформалам із довгим волоссям на мерчовому одязі, не боячись натрапити на юрбу гопників чи бандюганів. У Маневичах тоді було інакше як у навколишніх містах і, якщо у великих із них неформали здебільшого "тулилися" на своїх "законних" місцях, то в Маневичах можна було вільно гуляти всюди й пишатися своїм хаєром чи прикидом серед місцевих поціновувачів рок-естетики. В інших містечках, рівноцінних Маневичам за населенням, у згаданий час взагалі було по одному чи два рокери, як то, наприклад, у Горохові або Ратному відповідно, про що журилися самі гості із зазначених райцентрів.

Автобусніки

У кінці 90-х у Маневичах активізувалися перші байкери. Талановита молодь, яка мала хист до техніки, займалася конструюванням оригінальних моделей мотоциклів. Під вмілими руками старі МТешки та Урали перетворювалися в справжні Harley-Davidson. Налагоджувались зв’язки з іногородніми байкерами, через що ще більша кількість людей дізнавалась про рок-столицю.

Культовим серед місцевих фанів рок-музики став маневицький гурт Historical Factor, який у 1997-му здобув перше місце на фестивалі "Рок-Підкова" та виступив на "Червоній Руті". Цей колектив із початку свого існування надихав інших місцевих музикантів на формування нових гуртів, і всі разом вони створили справді потужну важку сцену, якої на той час не було навіть в обласному центрі. Крім гуртів у Маневичах на той час розвивалися інші цікаві музичні проєкти, серед яких хотілося б згадати проєкт DJ+акустичні барабани. Тим часом інші маневицькі музиканти також були причетні до заснування іногородніх рок-гуртів, приміром, Вільний Шлях, Директор Миру, Monopoly та Viscula у Луцьку, Катафалк та Ars Longa у Хмельницькому, Рімейк у Львові.

Багато молоді відвідувало містечко Маневичі на межі тисячоліть. Гості та друзі рок-столиці приїжджали на запрошення місцевої молоді, щоби на власні очі побачити та відчути справжній "рок-двіж". Маневичі, як відомо, були віднесені до території, що постраждала від Чорнобильської катастрофи, тому протягом усіх 90-х місцевих школярів возили різноманітними санаторіями та курортами на безкоштовний відпочинок.

Бувало таке, що всі хлопці старших класів, які їздили на такий відпочинок, були неформалами, і якщо тих класів їхало оздоровлюватись одразу по кілька в одне місце, тоді, звичайно, вони справляли враження на місцеві неформальні спільноти й так заводилася дружба. Багато хто саме так уперше почув про Маневичі й рок-столицю та намагався відвідати близьких по духу у відповідь.

Згадуючи неймовірні речі, якими дивувала тоді рок-столиця, слід відзначити перший дез-метал опен-ейр "Маневичі-97", що відбувався на центральній площі селища. На цьому фестивалі виступали маневицькі та луцькі гурти й теплий літній вітерець розносив потужний звук гроулінгу, дисторшину та подвійних бас-бочок по всіх закутках містечка. На фантастичне дійство під назвою "Маневичі-97" прийшли подивитися не лише неформали, а і звичайні жителі, у тому числі мами з дітьми та люди похилого віку, й ніхто з них не протестував, адже рок-музика давно вже стала чимось звичним та повсякденним для всіх мешканців Маневичів.

"Маневичі-97"

З інших історичних фактів, які хотілося б згадати в цьому нарисі, відзначу роботу "метал-кіоску", де продавалися суто касети з металом і роком. Талановитий місцевий художник Джуліо фарбами перемальовував на теніски логотипи та артроботи з касет, які приносили йому багато охочих. У рок-столиці була на той час і своя футбольна команда "Металіст", що складалася виключно з місцевих металістів. У чорних футболках із написом "Металіст" вони боролися за свій статус на місцевому стадіоні. Відомий також факт "льодового побоїща" за стінами кінотеатру в 96-му, коли об'єднані неформальні угруповання здобули перемогу над усіма іншими, так званими "гоп" елементами селища, й на роки зафіксували авторитет рок-столиці. Тоді, за словами очевидців, відбулася чубанина, у якій узяли участь понад сотня опонентів.

Відомо, що у 2003-му відбувся останній великий рок-сейшн в актовій залі Маневицького "Будинку Культури". З того часу все пішло на спад. Хтось поїхав навчатися, хтось на роботу, хтось одружився, а хтось просто "збився" з музики, віддавши перевагу комп'ютерним іграм та інтернету. Нові цінності увійшли до Маневичів разом із новим тисячоліттям, але точно не забереш того, що було, і кожен "ветеран" вищезгаданого руху підпишеться під кожним словом, адже так, вони зростали у справжній Рок-Столиці.

Докладніше про рок-історію Маневичів:

https://www.facebook.com/profile.php?id=61579439132826
https://www.instagram.com/museumrockcapital/
https://t.me/museumrockcapital
https://www.youtube.com/@%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9%D0%A0%D0%BE%D0%B...

Фото надані Віталієм Малишком