"Це діалог, і ми сидимо один перед одним" — Vøvk про альбом "Litera"
Говоримо із постхардкор- і прог-рок гуртом Vøvk про їхній перший альбом за шість років, особисте в ньому і декодування насиченої символізмом лірики.
Із багатьох років кропіткої роботи й пекельної смуги перешкод сьогодні нарешті виходить концептуальний альбом "Litera". З огляду на внесок гурту у цей масштабний твір із кількома фітами, майже повну зміну складу, офіційну зміну назви гурту з Vovk на Vøvk, невдалий пошук лейблу для релізу й перші серйозні кроки в професійному промоушені, виконавцям є чим виправдати шість років, протягом яких слухач очікував на цей альбом. Усвідомлення того, наскільки великою розкішшю є час, пришвидшило важливий для гурту реліз. Це своєрідний щоденник, де особисті й українські ландшафти розгорнулися разом у найважчий період історії.
Ми поспілкувалися з засновником, вокалістом і басистом гурту Сашею й гітаристом Єгором, щоби якомога точніше налаштуватися на прочитання сенсів лонплею і його сприйняття.
— Почнемо з дечого парадоксального (в гарному сенсі) для мене: після виходу вашого дебютного альбому "Lair" (2019) ви не випускали нічого більшого за сингл, і то нерегулярно. Водночас ваша популярність не просто не спала, а наче навіть зросла: ви примудрилися зʼїздити в два європейських тури, виступити на одному з найбільших українських фестивалів "Файне Місто" й дати чимало окремих концертів. Як вам вдалося утримувати імʼя гурту на поверхні протягом всього цього часу?
Саша: Ми підтримували гурт тим, що старалися не пропускати можливість виступати. Хоч і запис постійно відтягувався через те, що ми хотіли зробити його дійсно масштабним — він важливий для нас. І ми не сильно довіряємо малій формі, зокрема іпішкам. Тому ми і сингли не випускали, допоки в нас не було готового альбому. Але взагалі всі затримки почалися зі зміною складу після першого європейського туру, після чого ми почали набирати форму і… почався ковід, а потім знову зміна складу. Цим складом із Женею (ударні) і Єгором ми зібралися в січні 2022-го.
Єгор: Ми буквально оновили мені сетап для гітари й наступного дня починається вторгнення. От тільки ми почали щось робити…
На фото зліва направо: Женя, Саша, Єгор
— Ви ще не сприймаєте цю низку перешкод як щось особисте?
Саша: У мене є подібна теорія! Цього не видно на загал, але з цим релізом постійно пов'язані якісь труднощі і факапи. Проте ми завжди це приховували і, якщо ніхто не помітив, то, значить, ми поки що справляємось. Навіть коли ми затвердили дату виходу альбому, третє жовтня, й передали його дистриб’юторам, я натикаюся на відео одного блоґера в Інстаґрамі, і там: "НЕ ВИДАВАЙТЕ музику в цей день: третє жовтня". Через вихід альбому Тейлор Свіфт. Мабуть, ми їй не конкуренти, але це кумедно.
— Так, думаю, у вашої аудиторії тут вибір не стоятиме. Якщо серйозно, чи ви не розгубили свою аудиторію за ці роки і чи ви відчуваєте, що вона чекає на ваш альбом?
Саша: Насправді, так, і вона досить цікаво оновилася за цей час. Ми хотіли спочатку мати цілісну історію від початку до кінця, перш ніж ми будемо презентувати музику.
Єгор: Тут ідеться про те, щоби від нас почули саме те, що ми хочемо сказати.
Саша: Так, це діалог, і ми сидимо один перед одним. Ми добираємо слова, щоби той, хто нас слухає, зрозумів і міг нам відповісти.
фото Аліни Плеської
— Я рідше чую про такий підхід — частіше артисти використовують творчість задля висловлення емоцій та налагодження власного стану, у такому напрямку. А щодо слів про цілісну історію, як ви відчули, що вона формується? Що це не окремі сингли, а от саме альбом? Оскільки теми у ваших піснях, зокрема тих, що вже вийшли, все одно різні й могли би існувати окремо, мабуть.
Саша: Я це бачив як серіал: альбом — це сезон, а кожна пісня — це серія. Якщо це серіал старої школи, типу "Друзів", то, в принципі можна подивитися одну серію не дивлячись попередню чи наступну. А от сучасні серіали такі, що ти маєш прямо дивитися епізод один за одним. Ми відшукали такий баланс, щоб кожна наша "серія" була нібито й окремою, але разом вони складали своєрідний сезон, який хочеться передивитися від початку до кінця і не заспойлерити собі фінал. Але це не про сюжет, а саме про відчуття, про загальну емоційну послідовність.
Коли хлопці прийшли, у мене був сформований треклист для альбому: як він має початися, як він має закінчитися, буквально яка пісня за якою йде, щоб зберегти цей настрій, який хочеться передати.
— Єгор, оскільки Саша переважно написав цей альбом сам, чи вистачило вам із Євгеном простору для власного внеску, чи в цьому не було потреби на тому етапі, що був матеріал?
Єгор: Насправді на той час я був не настільки впевнений у собі на новому місці й у тому, чи нормальні будуть мої правки і так — більша частина музики вже була написана, коли ми з Женею прийшли. Узагалі Vøvk — це дуже важливий етап в моєму житті. Це перший гурт, де я взагалі почав грати на гітарі і сформувався як гітарист, саме завдяки участі тут і самій музиці Vøvk. До цього я грав у гурті OOZE на басу, а звичайна гітара була моїм хобі й у мене не було окремо вираженого стилю гри. Як тільки я ввійшов до складу Vøvk, стикнувся з доволі складною музикою. На початку було дуже непросто все вивчати, але з часом я так адаптувався, що тепер жанр Vøvk — це, грубо кажучи, мій жанр, який я граю тільки на гітарі. Згодом це мені надало більше свободи, щоб уже додати свій почерк в цей альбом, але мені все і так подобалося. Тому з мого боку було дуже мало правок, лише почерк, а от Женя вніс дуже багато своїх барабанів і стилю гри. І більшість дискусій щодо правок стосувалася саме ударних.
Саша: Іноді ми можемо довго обговорювати якийсь момент до того, як взагалі його зіграємо, щоби всі були на одній сторінці й розуміли, що ми робимо, чи ми все однаково бачимо. У музиці ми хочемо не стільки свою особисту експресію в партіях висловити, а й спробувати викликати у слухача цілком конкретні відчуття під наші ритмічні й мелодійні зміни. І цьому обговоренню може бути приділено навіть більше уваги, ніж самій грі.
— А лірика, я так розумію, була написана одноосібно?
Саша: Так, автор лірики — я, але її ми теж завжди з хлопцями обговорювали. Мені було цікаво, щоби вони мене скеровували, якщо в якомусь ступорі, бо дуже важко було знайти нетривіальні теми, про які хочеться поговорити.
— Чому було важливо знайти саме нетривіальні теми?
Саша: Творчість Vøvk завжди була такою естетикою охоплена — вона не говорить напряму, а певними асоціаціями, метафорами заховує якісь реалістичні мотиви. Але при цьому самі мотиви нам не хотілося брати просто "з поверхні". Коли ми працювали над альбомом, уже вирувала повномасштабна війна і не було сенсу робити музику про щось інше. Але водночас ми шукали якісь пограничні емоційні маркери, на основі яких розбудовували метафори, нашаровували їх.
Це все йшло досить важко, оскільки небагато було часу відрефлексувати ці емоції. Починається війна: треба багато приділяти уваги рідним, друзям, які вже воюють, слідкувати за новинами тощо. Всі це переживали, коли ти маєш бути в реальності, але при цьому отак от сісти і просто подумати, що ти відчуваєш в цей момент, не виходить. І не хотілося бути одномоментним — "от зараз я сяду і напишу, що я про це все думаю".
фото Аліни Плеської
Єгор: Тому це "скерування", яке Саша шукав, полягало в тому, що він приходив, показував нам лірику для якоїсь пісні, а ми ділилися, що ми взагалі відчуваємо, які реакції у нас на цей текст. Він відштовхувався саме від цього. Мені особисто все, що Саша написав, ДУЖЕ сподобалося.
Саша: Але іноді навіть після цього я сам думав "ммм, ні, не те". Зокрема так було з двома першими піснями на альбомі — з ними дуже допомогла моя партнерка Анна Зотова. Вона перекладачка поезії з польської, і я з нею багато консультувався. Це теж був дуже цікавий досвід, який я би прямо радив іншим: попросіть когось подивитися на свої тексти, поредагувати, якщо писати їх це не ваша основна професія.
— До речі, ви розповідали в інтервʼю для подкаст-шоу "Галас", що у ваших текстах чимало відсилань до різних творів і явищ. Якщо відкинути їх, то що особисте, оригінальне, саме зсередини вас, можна знайти в ліриці?
Саша: У принципі кожна пісня з реальністю життєвою пов'язана. От якщо говорити про ті пісні, які вже вийшли, то спільна з Йоганнесом Перссоном "Промінь" пов'язана з картиною мого дитинства. Я часто відпочивав із батьком у санаторії в Тернопільській області в дитинстві. І там ми з ним ходили час від часу на став. До нього потрібно було пройти через велике пшеничне поле, майже безкрає. І для мене це все життя було такою асоціацією саме з Україною, з нашою землею. Саме ця картина дуже закарбувалася. Але зараз, коли ми бачимо новини, наприклад, про те, як на Херсонщині збирають урожай на ще не повністю розмінованих полях, то це створює такий контраст, і він є у пісні. Заспокійливий краєвид, який ми хочемо бачити і любимо, але він понівечений і зараз виглядає зовсім інакше.
Пісня "Іскра" має побутовий характер. Вона про те, як ми в стресі від війни, який нашаровується на стрес ще з ковідних часів, можемо просто не розмовляти зі своїми близькими, щоб їх не травмувати, тримати всі свої переживання й негативні емоції невисловленими до певного моменту… А як хтось скаже криве слово — це все вийде, як іскра, яка запалила сухе поле. Вона змітає все на своєму шляху, навіть якщо не було взагалі ніякої цілі ображати когось або гніватися.
— Чи це щось з особистого досвіду чи просто спостереження за іншими?
Саша: Я коротко можу сказати, що перше.
— Як ви думаєте, якщо читати лірику, у ній легко вгадується те, що ви заклали?
Саша: Цікаво якби все-таки вгадалося! Мені було би дуже приємно. Але також цінно, якщо запитують, що ми мали на увазі. І насправді якась коротка деталь може стати своєрідним дешифратором.
— Чи правильно я зрозуміла з вашого захвату й серйозності, що альбом "Litera" — магнум опус Vøvk?
Саша: Я думаю, що це він, принаймні наразі.
Єгор: Так. Насправді я вже не можу дочекатися його виходу. Ми вже доволі довго сидимо на цьому матеріалі. Але в той самий час доволі страшно, що буде, якою буде реакція людей. Ніяк не можемо ані гарантувати, ані передбачити їхню зацікавленість у будь-чому.
Іще до виходу українські та закордонні критики схвально відгукнулися про "Litera"
Саша: Але ми гарантуємо, що зробили максимум від себе.
— Важко не помітити, що ви також вкладаєтеся в його просування.
Єгор: Це дуже болісна тема:)
Саша: На жаль, алгоритми дуже жорстокі. Я би сказав, що вони точно нас змушують постити більше, ніж хотілося б, і вкладати в це більше сил. І мірилом успіху в сучасному світі, на жаль, є лайки та репости, ну або прослуховування. По Україні нам допомагають із промоушеном Kontrabass. Завдяки їм, ми вивільняємо сили якраз для того, щоб більше займатися якимось обрамленням, роздумами про те, як краще цю історію розповісти. Це все ще не про музику, але про те, що навколо неї, доповнює її та може краще розкрити або акцентувати на чомусь. Ми обрали графічний напрямок, у якому ми працюємо з художниками Діого Соаресом та Антоном Шиферсоном, який зробив дизайн обкладинки. І ми хочемо бути консистентними: якщо ми це вирішили, то ми маємо йти цією лінією, десь вдало, десь не вдало, ну що зробиш, такий шлях.
— Наостанок поділіться, будь ласка, кожен своєю улюбленою піснею з альбому.
Єгор: Для мене це останній трек — "Okean".
Саша: Гм, я думав інший, ти казав про інший.
Єгор: Інший мені подобається саме грати. А слухати цей.
Саша: Окей, тоді я оберу пісню "Мур". До цього я хотів сказати той самий, що в Єгора.
Єгор: А у Жені ми знаємо, який — "Leleka" (ред. — підтверджено).
Наразі у виконавців анонсований тур Україною, а також запланований виступ на шоукейсі від Ukrainian Music Lab у Бухаресті. На момент інтервʼю якраз у розпалі була їхня робота над документами для виїзду.
Усі фото та ілюстрації надані гуртом, якщо не зазначено інше
