Faine Misto 2025: зміни, тенденції та виклики

Цьогорічний фестиваль Faine Misto є гарним дзеркалом для розвитку більшої частини вітчизняної "важкої" сцени. На прикладі події аналізуємо актуальні тренди та культурні зрушення.

Faine Misto в умовах повномасштабної війни відбувається втретє поспіль і вже традиційно є виключно благодійною подією, єдина мета якої — зібрати кошти для бригади "Азов".

Faine Misto 2025. Як воно було

Вчергове можна відзначити, що фестиваль пройшов успішно й досяг своєї мети — акумулювати чималу суму, цьогоріч йдеться про понад 20 мільйонів гривень від старту збору, майже 11,5 з них — безпосередній результат трьох днів фестивалю. І це завдяки всім "файним" людям — відвідувачам, волонтерам, музикантам та організаторам. Faine Misto 2025, як завжди, відбулося на дуже високому рівні — чітко, згідно з таймінгами, досить зручні та комфортні умови перебування на території, багато атракцій. Зокрема вперше за останні три роки повернулося наметове містечко, організоване за допомоги генерального партнера, мережі мультимаркетів "Аврора" — маленький, але значущий елемент того самого "фестивального життя". Також була облаштована інклюзивна зона біля мейн стейджу — в сучасних умовах це надзвичайно важливо та зручно для відвідувачів самої події.

Оскільки локація проведення події не змінилась, пропонуємо почитати минулорічний докладний відгук про неї за посиланням.

Інший, уже не дуже позитивний момент, який із впевненістю можу відмічати другий рік поспіль — брак вільного місця. Дуже складно знайти якийсь закуток чи щось такого ж формату, де можна спокійно та тихо перепочити або навіть поїсти. Поза всякими сумнівами, територія !Fest Republic — це шикарне та атмосферне місце, з неймовірною кількістю переваг, але обмеженість простору сильно відчувається через усе зростаючу аудиторію фестивалю. Водночас наразі аналогів на заході України з таким же рівнем безпеки й масштабом практично не існує. Тому й варіант із проведенням фестивалю у Львові, дуже туристичному місті — чи не єдиний. Залишається лише сподіватись, що, можливо, знову вийде організувати подію просто неба, у Тернополі чи деінде, але, напевно, це вже буде за мирних часів.

Про проблеми Dark Stage повторюсь зовсім коротко: прохід до неї надто складний та завузький, а ризик пропустити когось із хедлайнерів (або навіть виступ посередині фестивального дня) — надзвичайно високий. Та й з Light Stage ситуація не сильно змінилась — та сама задуха всередині та подекуди неможливість навіть хоч трошки підібратись до сцени. Водночас ідея з переміщенням деяких виконавців на "лайт" із "дарку" й навпаки виглядає дуже доречною. Адже ажіотаж та кількість бажаючих послухати старі хіти гурту АННА залишили б поза залою ледь не половину з тих, хто таки зміг дістатись до неї.

А Юлію Юріну організатори навпаки перенесли на Dark Stage

Next Big Thing

Цьогоріч моєю основною метою було поспостерігати за певними трендами та рухами в суспільстві, на сцені та в індустрії загалом. Почну, мабуть, з питання нових великих імен на сцені. Останнім часом їх не так багато зʼявляється, як того хотілося б. Є певні спалахи, є певні осередки формування тієї чи іншої тусовки, але не більше.

Зараз можемо бачити активний інтерес до важчого й більш металізованого хардкору, як приклад, цьогорічні представники Dark Stage — Boanthropy. Кілька разів навіть чув, що люди виходили під враженням від їхнього виступу, вони ніколи не чули про цей гурт, нічого не знали, але залишились у захваті від того, як такі молоді хлопці віддаються на сцені.

Ґрунт Палає

Олександр Куц, фронтмен колективу Vøvk, що цьогоріч теж виступав на Dark Stage, зауважує, що чимало досвідчених музикантів, якщо вони не у війську й можуть займатися творчістю, перезапускають якісь свої проєкти, дають їм другу молодість. Але ключ до успіху для всіх поколінь бачить у наснажливій праці:

"До прикладу, Sick Solution чи True Tough — не прямо нові гурти, і йшли до цього ціленаправлено своєю працею. Тому, я думаю, що новими великими іменами стануть ті гурти, що вже певний час працюють наполегливо, наприклад, 0 %Mercury, які теж не один рік пробиваються.

Ну і, певно, молоді гурти, які мають цей заряд, енергію, запал — за ними майбутнє. Я особисто дуже вболіваю за Mortui Vultus, щоб воно все вдалося, не дивлячись на будь-які перипетії та складнощі. Вболіваю за нові гурти, які на стоунер сцені — Багно, Ogyda, хоча це теж музиканти з досвідом, але, по суті, як гурти, то це нові імена. І, якщо можна так сказати, Пращур — відносно нове ім'я, хоча теж усі музиканти з досвідом, але така музика тепер є на Файному.

Я дуже вболіваю, щоб такий "масний" андеграунд теж виходив, тим паче маючи, окрім самої музики, якийсь класний інтертеймент, костюми, декорації. Бажаю їм, щоб у них усе вийшло, і вірю, що це можливо. Навіть із такою специфічною музикою".

Олександр додає, що чимало тут залежить і від позиції самого гурту та наводить як приклад тих же Пращур чи одеситів Flame, які цьогоріч "розвалювали на андеграунд-стейдж":

"І тут уже залежить від групи, чи вона має достатньо амбіції потрапити далі на дарк-стейдж, чи на іншу сцену. Чи вони відчують оцю причетність до ком'юніті великих фестивалів, що їхня музика дійсно потрібна й що вони можуть зробити класне шоу, класний стейдж-презенс. І чи вони дійсно цього хочуть, бо насправді за групу це ніхто не вирішить".

Виступ Vøvk на "Файному" за участі Олени Elfi з 0 %Mercury

У контексті теми молодих імен і нових відкриттів зараз дуже активно себе представляє на важкій, зокрема блековій, сцені Одеса. Після великого успіху White Ward впевнено можна сказати, що Mortui Vultus та Labyrinthus Stellarum претендують на роль "наступного великого металу" саме із цього міста. Що показово, їхні виступи на Faine Misto 2025 зібрали в залі "дарку" чималу аудиторію, і це вже були не просто "гурти, які було б непогано зацінити", а дійсно цікаві та самобутні перфоманси. Впевнений, якщо обидві команди продовжать роботу, то зможуть досягнути чималих успіхів.

Харківʼянин та активний учасник локальної важкої сцени, ведучий Галас-подкасту, Кирило Бренер, ділиться своїми думками щодо феномену одеських гуртів:

"Загалом блек завжди мав свою аудиторію. Це еклектичний жанр, де є місце різним експериментам, а також певній "аутсайдерності", що завжди непогано лягала на підлітковий майндсет. Тому мене не дивує, що зʼявляються нові гурти. Чому саме в Одесі? Я не знаю. Можливо, присутня та сама тяглість, коли молоді гурти наслідують приклад тих же White Ward. Але чи забрала Одеса пальму першості в Харкова? Якщо казати про гурти, які виступають наживо — напевно, так; якщо казати загалом — не впевнений, бо, наприклад, у цьому році вийшли, як мінімум, нові релізи від Drudkh та Hate Forest, що за якістю і впливовістю все ж — при всій повазі до молодої одеської сцени — трохи в іншій лізі".

Mortui Vultus

Зумери vs мілленіали

Деякі гурти внаслідок ситуації в країні пропустили фестиваль або взагалі стали на паузу. До прикладу, закарпатці hackedface ще минулого року демонстрували неабиякий потенціал на головній сцені "Файного", активно турили за підтримки Faine Events, але, як видається, наразі поставили будь-які живі виступи на паузу.

І якщо раніше випадки скасування виступів на тій чи іншій події були обумовлені станом здоровʼя або сімейними обставинами, то зараз усе більше музикантів тим чи іншим способом долучаються до Сил Оборони України. Та й загалом питання активності чи навіть майбутнього існування гурту зараз настільки крихке, що важко загадувати чи планувати наступний концерт або ж навіть запис матеріалу через місяць або два. Так переможці конкурсного відбору "Файного Міста", що проходив лише наприкінці червня, гурт marevo, на фест хоч і доїхали, але вже без вокаліста Андрія.

Marevo

Відтак можна припустити, що, унаслідок певних ризиків та страху населення перед мобілізацією, фестиваль та взагалі сцена могли відчутно омолодитись. Якщо дивитися на вітчизняну музичну сцену загалом, то і справді останніми роками все більше гуртів з'являється з відчутно молодшими учасниками. Це, своєю чергою, підтягує молодшу аудиторію — спочатку ви граєте на репетиційці, згодом ваші друзі та однокурсники приходять на ваші концерти, а далі вже формується якась невеличка тусовка або аудиторія навколо вашого гурту. Відповідно, створюється додатковий попит на якусь дотичну музику, сцену, гурти. Так і формується умовний середньостатистичний і водночас молодий слухач та потенційний відвідувач фестивалю.

Відгук дружнього подкасту "Галас" про цьогорічний фестиваль

Але чи можна сказати, що Faine Misto збирає більше відчутно молодої публіки? Радше ні, аніж так. Звісно, є великий прошарок гуртів та артистів, які відверто націлені на молодих слухачів: тексти, жарти, приколи, меми — це все працює і навіть тим же сарафанним радіо поширюється серед друзів та компаній. Яскравий тому приклад — гурт Сусіди Стерплять, у якого змістове та сенсове навантаження майже повністю відсутнє, а основна мета — це виключно смішинки, жарти та приколи. І їхні колеги по сцені Уляна Дель Рей або Квіткіс успішно застосовують той же прийом.

Молодше покоління на фестивалі представляла також виконавиця Кажанна

Та паралельно з вказаними гуртами, O.Torvald святкує своє 20-річчя і позиціюється як хедлайнер основної сцени. Тож, чи варто казати, яка кількість слухачів зібралась під них, аби поспівати свої улюблені хіти та пісні шкільних років? І переважна більшість цієї публіки явно не була студентами. Тому і спостерігається такий собі баланс між перевіреними гуртами, які мають велику фан-базу, стабільно збирають великі зали і тримають рівень уже тривалий час, та новими зірками, які в статусі "можу зібрати зал-тисячник у Києві та Львові" перебувають усього рік-два, а то і взагалі тільки підбираються до цього рівня.

Кирило Бренер уже другий рік поспіль відвідує Faine Misto, минулоріч як звичайний відвідувач, а зараз і як представник преси:

"Я не побачив суттєвої різниці. Вік публіки, на мою думку, впливає на формування лайн-апу, бо є гурти та артисти, на які ходить молодь, тому їх кличуть — наприклад, ті самі Сусіди Стерплять або Кажанна. Але гадаю, що загалом лайн-ап "Файного" відображає якийсь запит середньостатистичного українського слухача РОК-музики, тому я б не сказав, що його (і лайн-ап, і запит) формують виключно зумери."

Металкор на Мейні

Уже третій рік поспіль відчутна, особливо на Dark Stage, присутність металкор-гуртів або команд, наближених до цього жанру чи сцени. І досі можна спостерігати їхню пікову популярність — ті ж Sick Solution чималими зусиллями та тривалими перемовинам з організаторами змогли дотиснути ідею виступу на головній сцені фестивалю. Сказати, що це було важливо для гурту — це нічого не сказати. Навіть відкриваючи не просто музичний день, а весь фестиваль на Main Stage, гурт зібрав під сценою величезну кількість не просто слухачів, а, можна без перебільшення сказати — фанатів. Чи круто це? Не те слово. Чи відкриває це дорогу іншим колегам? Сподіваюсь, що так. Наприклад, Burned Time Machine виглядали би в такому форматі цілком пристойно. І хто знає, можливо, наступного року саме вони будуть представниками металкору на великій сцені.

"Сіки на Мейні"

Що ж до "дарку", то тут теорію про сталий тренд на металкор серед вітчизняних слухачів і поціновувачів підтверджує засилля тих самих імен. І це точно не випадковість, адже Telema, 0 %Mercury, ті ж Burned Time Machine, True Tough — збирають переповнену залу Dark Stage. Відповідно, попит створює пропозицію. Хоча, з іншого боку, зараз спостерігаємо ріст інтересу до бітдаун хардкору, а це ті ж
Boanthropy та Ґрунт Палає, що виступали цьогоріч на фестивалі, та їхні колеги по сцені — Step Down, Second Strike, Drill Sergeant тощо.

Утім, чи є майбутнє в металкор сцени та її представників, розмірковує Кирило Бренер, у минулому учасник X-Box Murder — гурту, який був актуальним та самобутнім представником deathcore/MySpace-ери:

"Металкор", яким його звикли звати в нас, це, звісно, не той злий металкор 90-х і не "шведура" нульових-десятих, а просто брейкдауни, або брейкдауни з електронікою — зараз людям це цікаво, весело під таке угорати, і я не бачу, що прям зараз популярність таких гуртів падає. Але, як було з тим самим дезкором, подібний жанр може доволі швидко себе вичерпати, особливо з дорослішанням аудиторії або самих музикантів, яким набридне грати таке і які почнуть шукати більше експериментів. Тому, думаю, це справа декількох років і в Україні зловлять інші тренди важкої музики, якщо ми всі доживемо, звісно".

Telema на фестивалі

Щось більше за "Файне"

Ще одним тяглим моментом на фестивалі стала тенденція з практично повною відсутністю закордонних гуртів. Вони досі бояться їздити до України, хоча, як показує практика, окремі винятки все ж трапляються. Якщо на Faine Misto 2024 був лише Джером зі своїм проєктом Rome, то цього разу ми вже могли бачити два повноцінні колективи з-за кордону. Хтозна, можливо, наступного року їхня кількість зростатиме в тій самій прогресії. Та й один тільки факт присутності подібних гуртів піде на користь, адже я особисто неодноразово чув неймовірно позитивні відгуки від відвідувачів фестивалю в чергах і просто в особистих розмовах — цьогорічні гості Xonor та Park+Riot залишили по собі максимально позитивні враження.

З іншого боку, навіть на сучасних великих українських фестивалях акцент робиться на масовішу та простішу музику. Так, є частка умовно або відверто важких гуртів, особливо на "Файному". Але чи є перспектива мати фестиваль виключно важкої музики? Якщо прослідкувати за інтересом публіки, то можна помітити, що гітарні колективи спокійно збирають навколо себе не просто фан-базу, а відданих слухачів, які готові йти на їхні виступи, можливо, навіть планувати відвідини фесту виключно заради цього імені.

Про перспективи та можливість проведення такої події розмірковує Олена Elfi з гурту 0 %Mercury. Фронтвумен колективу визнає, що так звана "важка" музика досі не для всіх, зокрема й через те, що не кожен слухач готовий сприймати той же екстремальний вокал. Відтак і рентабельність фестивалю суто важкої музики, на думку Олени, викликає сумніви:

"Якщо ми розмовляємо про мирний час і якщо в цьому фестивалі беруть участь гурти закордонні для того, щоб урізноманітнити програму, можливо, у цьому й буде сенс. Але до того ще дуже далеко. А довгострокове планування наразі не дуже класна ідея. Але безумовно, попит на це в Україні є".

Олена також зазначає, що важливим тут є і людський чинник, а саме наявність вмотивованих, ідейних організаторів, які були б готові піти на певний ризик, навіть попри те, що ця робота часто лишається непоміченою.

Олександр Куц додає, що давно мріє про андеграундний мультижанровий фестиваль із різними сценами, які б курували певні ком'юніті чи медіа, адже, на його думку, багато важкої музики досі базується на спільнотах навколо певних гуртів чи жанрів:

"Прикольно було б, наприклад, мати сцену хардкору, яку курують хлопці-дівчата з More Music Club, якусь сцену андеграундну або мультижанрову від Neformat чи від якогось іншого медіа. Якби більш активним зараз був Robustfellow, то, умовно, стонер-сладж сцену. Такий поліжанровий, але важкий фестиваль не те щоби був популярний, але він потрібний для того, щоб усі зрозуміли, що насправді це досить велика сцена, велика індустрія, величезний потенціал. І що це круто. Круто ходити на такі концерти, круто вриватися, круто розуміти, наскільки різний спектр емоцій можуть викликати різні жанри."

На завершення

Оглядаючись назад, розумієш, що Faine Misto — це вже давно налагоджений, працюючий механізм, який просто немає якихось суттєвих недоліків. І якщо вже йдеться про зони для покращень, то тут перед організаторами стоять уже більш глобальні та складні питання. Чи буде змога та можливість привозити закордонні гурти? Чи вдасться знайти якусь іншу локацію для розширення аудиторії та створення більшого чи зручнішого простору? Та й над вітчизняним лайн-апом теж можна і є куди працювати, адже кожен рік слухати майже одних і тих самих музикантів — не дуже цікаво, хоча, з іншого боку, людям це заходить. Але це вже все питання на наступний рік, якщо фестиваль, власне, знову відбудеться. І я щиро сподіваюсь, що так, а нові виклики будуть враховані.

Фото Аліни Плеської